IconSV.ru

Преподобний Симеон Новий Богослов

Преподобний Симеон Новий Богослов народився в 946 році у місті Галаті (Пафлагонія) і отримав у Константинополі ґрунтовну світську освіту. Батько готував його до придворного життя, і деякий час юнак займав високий чин при імператорському дворі. Але досягнувши 25 років, він відчув потяг до іночеського життя, втік з дому та оселився в Студійському монастирі, де проходив послух під керівництвом знаменитого на той час старця Симеона Благоговійного. Основним подвигом преподобного стала Ісусова молитва в її короткому вигляді: «Господи, помилуй!» Для більшого молитовного зосередження він постійно шукав усамітнення, навіть на Літургії стояв окремо від братії, часто залишався на ніч у церкві. Щоб призвичаїтись до пам’яті про смерть, проводив ночі на кладовищі. Плодом його трудів були особливий стан: в ці часи Дух Святий у вигляді осяйної хмарки сходив на нього і закривав від очей навколишній світ. Згодом він досяг постійного духовного просвітлення, що особливо було помітним, коли він служив Літургію. У 980 році преподобного Симеона було поставлено ігуменом монастиря святого Маманта. Він пробув у цьому сані 25 років, привівши до ладу господарство обителі та побудувавши у ній храм.
Доброта поєднувалась у преподобного Симеона зі строгістю та неухильним дотриманням Євангельських заповідей. Монашеська дисципліна, яку постійно насаджав преподобний, призвела до сильного ремства братії. Якось після Літургії деякі з особливо невдоволених братів накинулися на нього та ледь не вбили. Коли ж Константинопольський Патріарх вигнав їх з монастиря та хотів передати владі, преподобний вимолив для них прощення і допомагав у їхньому мирському житті.
Близько 1005 року преподобний Симеон передав ігуменство Арсенію, а сам оселився при монастирі на покої. Там він написав свої богословські твори, уривки з яких увійшли до 5 тому «Добротолюбия». Головна тема його творів – сокровенний подвиг во Христі. Преподобний Симеон навчає внутрішній боротьбі, засобам духовного вдосконалення, боротьбі проти пристрастей та гріховних помислів. Він написав повчання до монахів, «Деятельные Богословские главы», «Слово о трех образах молитвы», «Слово о вере». Крім того, преподобний був видатним церковним поетом. Йому належать «Гимны Божественной любви» – біля 70 поем, сповнених глибоких молитовних роздумів.
Вчення преподобного Симеона про нову людину, про «обоження плоті», яким він хотів замінити вчення про «умерщвлення плоті» (за що його і назвали Новим Богословом), сприймалось сучасниками важко. Багато з його повчань були незвичними. Це привело до конфлікту з вищим константинопольським духовенством, і преподобного Симеона було піддано вигнанню. Він подався на береги Босфору і заснував там обитель святої Марини.
Святий мирно відійшов до Бога в 1021 році. Ще за життя отримав він дар чудотворіння. Численні чудеса були явлені і після його смерті; одне з них – чудесне знаходження його образу. Житіє його написане келійником та учнем, преподобним Никитою Стифатом.